Іван Марчук – геній-бунтар

Його роботи пробують викрадати, а стиль не може підробити ніхто.

Іван Марчук – геній-бунтар, який виборов своє право бути таким, як є. Сьогодні художник відзначає свої 84!

  Його ламали та переслідували. КДБ шукав у його картинах таємні коди проти режиму. Чому єдиний українець у ТОП-100 геніїв сучасності півжиття був невизнаним на своїй Батьківщині?

    Іван Степанович МАРЧУК - український живописець, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Почесний громадянин Тернополя. 2007 року потрапив до рейтингу 100 найвизначніших геніїв сучасності, який уклала британська газета The Daily Telegraph.
  Народився 12 травня 1936 року в с. Москаліївка, Лановецького району, Тернопільської області ,в родині відомого на всю округу ткача. Після закінчення 7-річної школи вступив до Львівського училища прикладного мистецтва ім. І.Труша на відділ декоративного розпису, де навчався протягом 1951–1956 років. Після служби в армії продовжував навчання на відділі кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва, який закінчив 1965 року. У 1968–1984 працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. З 1984 року — на творчій роботі. У 1989–2001 мешкав у Австралії, Канаді й США. Тепер живе та працює в Києві.
   Доробок митця налічує більш ніж 4 000 творів і понад 100 персональних виставок. До 1988 року Спілка художників офіційно не визнавала творчість Івана Марчука, хоча він мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього СРСР (перші виставки 1979 і 1980 років у Москві). І лише 1988 року його прийняли у члени Спілки художників України.
    Іван Марчук є засновником нових стилів у мистецтві, зокрема «пльонтанізму» (таку назву митець жартома дав своєму стилю — від слів «плести», «пльонтати»: картини ніби створені з клубочків чудернацьких ниток). Сьогодні його картини вражають мистецтвознавців Європи, Америки, Австралії, йому пропонують виставлятися в найкращих залах світу, і це все на противагу минулому гонінню та переслідуванню в Україні.
     Митець ділить свою творчість на 10 періодів: «Голос моєї душі», «Цвітіння», «Пейзажі», «Портрет», «Кольорові прелюдії», «Нові експресії», «Біла планета 1», «Біла планета 2», «Виходять мрії з берегів», «Погляд у безмежність». Твори кожного періоду відрізняються за стилем та малярською манерою. Замість звичайного мазка він винайшов спосіб нанесення на полотно найтонших цівок кольору, що створює дивовижне мереживо, завдяки якому досягає неймовірного світіння й відтінків кольору.